Статуси про сім’ю.

Так дивно, він як дитина: наївний, милий. І я його люблю. Тільки от не можу зрозуміти: як брата, як сина або як коханого … Хорошого хлопця важко кинути …

Учитель: “Все. Я викликаю твоїх батьків!” Молодша школа: “О ні!” Середня школа: “Ну і будь ласка” Старша: “Ха! Передавайте мамі привіт”.

А коли я вийду заміж, ти мені будеш дзвонити? – Ні, я тобі з сусідньої кімнати кричати буду: “Кохана моя, уклади вже нашого сина спати”.

Уже не 5 років, а все біжу заглядаю в сумку, коли мама приходить, раптом там, щось смачненьке.
Матері більше люблять своїх дітей, ніж татусі, бо вони більше впевнені, що це їхні діти …
Батьки постійно вибивають з мене дурь, але я знаю, де взяти ще!

Не для тебе придурка тато принцесу виростив!

Його поцілунки стають все більш пристрасними … він притискається до тебе все сильніше і сильніше … а ти кажеш: “ну не треба … мені додому пора …” А в цей момент посилено думаєш над тим, як завтра пояснити мамі, що сьогодні додому не прийшла.

Сучасні діти чекають не коли прийде Дід Мороз, а коли підуть батьки
Новий рік по-русски: діти водять хоровод біля ялинки, дорослі – біля туалету.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *